Російський шлях через дупу

19

Ви хочете жити так, щоб все навколо було зручно? Так фігушки вам!

Про стежки для людей навколо будинків та біля зупинок громадського транспорту вже говорилося не раз. Зробимо красиво, а люди хай обходять цю чудову клумбу і роблять зайві 50-100 метрів гака — не розваляться. А ось розваляться: літні люди, яким важливо пройти прямий і короткою дорогою, дівчата і діти, які поспішають на під’їжджає автобус, а бігти швидко не можуть. Та й взагалі, будь-які перехожі не зобов’язані витрачати зайвий час на прогулянки там, де, за логікою, все повинно бути коротко, просто і зручно. Що заважає між квітами прокласти-таки цю нещасну стежку до 60 см, з якої прекрасно будуть пересуватися люди, не затоптуючи газон і клумби? Ні, ми зробимо клумбу 50×30 метрів і огородим парканом, а потім будемо сваритися, як це люди не цінують.

Друге глобальне незручність — «вхід там». Красиві парадні сходи, зручний вхід з широкої вулиці, великі двері — забудьте. Ви упретеся в табличку (в кращому випадку) «вхід з двору», стрілочку «вхід там», або зовсім в проржавілий амбарний замок, а потім будете півгодини обходити будівлю з усіх сторін і шукати серед задніх дверей ту необхідну, обов’язково непримітну, без розпізнавальних знаків. На сходах темно, поверхи не підписані, кабінети теж. Ти повинен точно знати, до кого йдеш (мабуть, по GPS), а якщо ти тут у перший раз — доведи тим самим, що тобі треба. Мабуть, якщо не знайшов потрібний кабінет, значить, не дуже-то й хотів.

О, улюблені паркування. Біля ТЦ зробили спеціальний кишеню і розкреслили паркувальні місця? Забудьте — через місяць з’явиться знак «зупинка/стоянка заборонена». Тут зручно залишити машину і піти в ТЦ? Не, не чули. І будемо пачками щодня евакуювати машини. А що — знак ж є, самі винні. У дворі всього п’ятнадцять машин, всі вже знають один одного і навчилися паркуватися так, щоб нікому не заважати? Та ви, мабуть, жартуєте. Евакуювати всіх! Ви ж тут на тротуарі стоїте — непорядок. А що тротуару тут шість метрів і біля будинку завжди як мінімум три метри простору — це лірика. Можна — і все. Є парковка (платна, звичайно), навіть в нашому районі, але, бачите, яка досада: вона одна і в півгодини ходьби від будинку. У кращих традиціях — на відшибі, за колишнім заводом, який зараз простоює і тільки своїм виглядом наганяє жах. Та й ця парковка повністю забита машинами з довколишніх будинків. Не купувати машину, раз нема де ставити? Офігенний » аргумент. Тільки машина — це, знову ж таки, зручність, свобода пересування, а в деяких випадках ще й робоча необхідність.

Ви хочете потрапити на прийом до лікаря, взяти довідку, відплатити квитанцію? Візьміть заодно вихідний на роботі — що такого-то? Прийом тільки по парних четвергах, за записи за місяць, з обідом і парою технічних перерв. Нічого, що незручно. Так належить. Повісити на сайті точний режим роботи та іншу довідкову інформацію? Надто складно і дорого. У нас на стенді все є — приходьте, дивіться. Тільки стенд цей доступний рівно з такою самою частотою, як і сама організація.

Прикладів ще можна наводити безліч: і пішохідні переходи там, де ніхто не ходить, та надання різноманітних довідок без попереднього повідомлення про них, і викладка товарів у магазині, де цінник потрібно цілу годину шукати, звіряючись з артикулом, і багато-багато іншого. Як же задолбали кожен день проходити квести там, де їх не повинно бути! Як багато ще можна зробити простіше, але чому-то це ніяк не втілюється…