Сонце-боженько, жируху прожени!

14

Уявіть собі, що я віруюча людина.

Я вірю в Бога-Сонце, що дає життя всьому живому. Мої храми — солярії, мій рай — морські пляжі.

Я вірю, що кожна людина повинна володіти струнким, гарним і засмаглим тілом.

Я вірю, що нездатність засмагнути — прокляття.

Я вірю, що одяг повинен мати строго функціональне призначення, прикриваючи і захищаючи тільки ті місця, які необхідно.

Я вірю, що кутатися в шмаття, ховаючись від імені Бога, — великий гріх.

Я вірю, що виставляти напоказ ущербні тіла, уражені жировими складками, або виставляти себе в вульгарному вигляді — ще більший гріх, бо блюзнірство.

Я вірю, що нудизм — радикальна секта і єресь.

Я можу в це вірити, адже правда? Це ж моя особиста справа?

А от якщо я почну зривати з симпатичних дівчат одяг, а несимпатичних, навпаки, стусанами гнати з вулиці, або хоча б просто з піною у рота вимагати покарань для «цих виродків, ображає мої релігійні почуття», якщо буду рватися до школи з вимогою включити в програму групові відвідування соляріїв і ввести форму одягу у вигляді плавок для всіх, крім жирух (виганяти тих, нехай сидять під замком), напевно, ви подумаєте, що я дуже психічно нездоровий, та й взагалі якимось екстремізмом займаюся.

Так питається, чому моя релігія гірше інших?