Нафіг так жити

53

А мене задовбали скнари. Так, моя люба «подруга», я зараз про тебе.

Якщо ми збираємося посидіти у мене вдома, я завжди запариваюсь на повноцінний смачну вечерю для тебе, вічно худеющей. Якщо ми збираємося випити пляшечку вина у мене ж вдома, я готую закуску, а ти приносиш вино. Найдешевше і напівсухе, хоча знаєш, що я на дух не переношу. Якщо ми йдемо в кафе, ти морщиш ніс від моєї їжі і жуєш найдешевший салат. Якщо ми, боронь Еру Илувтар, потрапляємо в гіпермаркет, я замість 30 хвилин проводжу там за 2 години. Тому що ти за 20 хвилин вибираєш кожен продукт, але в підсумку все одно береш найдешевший. Твої подарунки на свята мене вбивають. Навіщо ти даруєш мені зовсім непотрібні блокнотики, засохлі туші для вій і керамічні сільнички?

Гаразд, пофіг на мене. Ти навіть собі купуєш все найдешевше, а потім скаржишся на прищі, розвалені чоботи і полинявшие труси. Дитина в тебе ходить в такому лахмітті, що є постійним об’єктом глузувань в школі.

У тебе немає дорогого хобі, непрацюючих інвалідів-родичів, кредитів і машини. І у тебе є дуже пристойна зарплата. Скажи, тобі не набридло так жити?