Пятнадцять діб стільця

34

Я людина дуже спокійний і врівноважений. Я не люблю конфліктувати, вважаю, що всі розбіжності можна вирішити в ході конструктивної бесіди. Але одне слово мене бісить до істерики — настільки, що хочеться выматериться і розбити говорить про голову стілець.

«Сміття».

Мої мама і тато — міліціонери. Точніше, були ними довгий час, потім пішли в інші місця. З дитинства я знала, що міліціонери — розумні, чесні і порядні люди, які ризикують своїми життями, щоб мені спалося спокійно. І це не порожні слова: я знаю багато саме таких працівників тепер уже поліції.

Ніхто з них жодного разу не брав хабарі. Принципово. Тому що ніякі хабарі на собачій роботі з цуценячої зарплатою не допоможуть — там тільки за совість працювати можна.

Мій тато помер у 44 роки з-за того, що отримав серйозне захворювання, рятуючи людські життя. У вас зараз повернеться язик сказати «поганий сміття»?

Зрозуміло, в міліції (як і в будь-якій іншій групі людей) трапляються підлі, брехливі, неадекватні і просто нехороші товариші. Але рівно в тій же концентрації, як і в будь випадковою вибіркою, як і в будь-якій професії. Чому ж ніхто не кричить: «Всі менеджери — під@раси!» чи «Всі логісти — козли!»?

В наступний раз почую — не додержу свій порив і застосую стілець.