Продавцю видніше

20

Мене задовбали агресивні продавці.

Приходжу в магазин одягу для активного відпочинку. Мені потрібні черевики для подорожей. Ні, в гори я не ходжу, і з наметом в лісі відпочиваю рідко. А черевики потрібні для звичайних туристичних поїздок у сусідні країни, де в будь-якому випадку доведеться багато ходити. У звичайних жіночих балетках незручно, а кросівки у мене всі спеціальні для бігу. Загалом, хочу просто черевики, в яких зручно довго ходити.

Підходжу до стенду. Черевики різні за характеристиками і ціною, від 60 до 250 євро. Я — студентка, грошей особливо немає, та й супер-водонепроникні або міцні черевики мені не потрібні, мені в них так, по місту гуляти. Підходить продавець. Я тримаю в руках пару за 60 євро. Кажу: «Принесіть мені, будь ласка, мій розмір». Він запитує: «А для чого вам черевики?» Я пояснюю. Він каже: «Ні, ці не піЕкшн дуть, я вам інші принесу». І приносить пару важенних водонепроникних черевиків вище щиколотки за 250 євро і намагається до них всучити вовняні шкарпетки ще за 20. Коли я знову прошу принести ті, які вибрала я — не несе і знову каже, що такі точно не піЕкшн дуть.

У підсумку я, природно, пішла звідти без черевиків. Так от поясніть мені, для чого деякі продавці це роблять? Бачать, що покупець вибрав самий дешевий товар за знижкою, задають питання і як «альтернативу» приносять йому найдорожчий товар, який є в магазині. Товариші, де логіка? Якби я могла собі дозволити черевики за 250, я б не пішла до знижкових стенду. Студенти теж хочуть, щоб у них ноги не боліли. До того ж я пояснюю, що потрібні легкі черевики для прогулянок в місті. Ні, він тягне здоровенні водонепроникні черевики з товстенною підошвою і залізними вкладками, в яких можна перейти болото, і важать вони кілограмів 5 по відчуттях. Загалом, абсолютно протилежне тому, що мені потрібно. У підсумку — втрачені 20 хвилин його і мого часу, і треба шукати інший магазин. А якщо б приніс, що я хотіла, ми б все вирішили за 5 хвилин — і магазину була б прибуток, і я б пішла задоволена.

Продавці косметики теж краще знають, що мені потрібно. Заходжу в магазин, беру з полиці дитячий шампунь (ну подобається мені мити голову дитячим шампунем). Підлітає дівчина і намагається всучити мені якийсь «професійний» супер-пупер шампунь за 1000 рублів. На моє «ні, дякую» — заперечує. У підсумку треба витратити купу часу і сил, щоб відмовитися від нав’язуваного мені товару. Наступного разу до походу в цей магазин треба готуватися, як до військової операції — з шляхами обходу продавців, обороною обраного мною шампуню і швидким відступом до каси.

Тут хтось писав про те, що продавців скоро замінять роботи. У ті моменти, коли доводиться захищатися від прийомів агресивного маркетингу, починає здаватися, що, може, роботи — не така вже й погана ідея.